Ігор Тимчина: гра в мирні домовленості не дає права зайняти навіть відвойовані позиції Персони 

Ігор Тимчина: гра в мирні домовленості не дає права зайняти навіть відвойовані позиції

Ігор Тимчина – представник старшого покоління АТОвців. Він покинув своє стабільне мирне життя і вирушив на війну. Гарячі точки пройшов як парамедик у складі «Госпітальєрів». В Одеському військовому шпиталі Ігор провів чотири місяці. Остаточного діагнозу йому так і не поставили. Лікували наслідки двох контузій. «Тім» – інженер і талановитий майстер. За час перебування у шпиталі полагодив близькочотирьох сотень медичних приладів. Серед них– високоточні апарати, нові деталі до яких коштують тисячі доларів. Ігор – інтелектуал з тонкою душевною організацією. Український воїн з обличчям римського філософа і монаха-схимника. Про себе: Я родом…

читати далі
Дмитро Смірнов: Таке враження, що ми нерухома ціль – пляшки, які розставили для відстрілу Персони 

Дмитро Смірнов: Таке враження, що ми нерухома ціль – пляшки, які розставили для відстрілу

Дмитро Смірнов – танкіст. Свій танк він лагідно називає «танчиком». На Донбас потрапив разом із третьою хвилею мобілізації. Пройшов гарячі точки, два тижні пробув у ворожому оточенні. Отримав контузію та два важких поранення. Але щоразу повертався до лав війська. У нього дуже цікаве обличчя, в яке хочеться вдивлятися і вивчати. З нього можна писати сучасного Мамая. В його зовнішності немає жодних показових атрибутів, які б наводили на цю думку – ні тобі оселедця, ні вусів. Але є в цьому чоловікові потужна внутрішня енергетика. Від Дмитра віє спокоєм, впевненістю та мудрістю…

читати далі
Влад «Сержант»: За 23 роки свого маленького життя я вперше зрозумів, де є справжні друзі Персони 

Влад «Сержант»: За 23 роки свого маленького життя я вперше зрозумів, де є справжні друзі

Владислав – простий хлопець з села, для якого військова справа – свідомий вибір. На війну він потрапив за власним бажанням у 2017-му. Служба у ЗСУ навчила його розбиратися в людях, виявляти фальш і цінувати щирість. Влад не за віком серйозний, категоричний в оцінках, з чистим затятим поглядом з під брів театрального Мефістофеля. Своє справжнє прізвище він попросив не називати, щоб не нашкодити своїм рідним. Про себе: Мені 23 роки. Я родом із Херсонської області. Маю середню спеціальну освіту. З 16-ти років почав працювати. Не хотів сидіти на шиї у батьків….

читати далі
Василь Левчук: Дуже тяжко, коли бачиш друзів «двохсотими» Персони 

Василь Левчук: Дуже тяжко, коли бачиш друзів «двохсотими»

Василь Левчук, по-бойовому «Дєд», на війні з перших днів. Він невисокий на зріст, жвавий та міцний. На милицях лункими коридорами лікарні пересувається так само вправно, як путівцями Донбасу за кермом «своєї машини». У нього добрі блакитні очі, молочні козацькі вуса, прямий усміхнений погляд. В одеському військовому шпиталі Василь Дмитрович лікує поламану ногу. Травма небойова, це його найбільше і злить. Понад усе Дєд хоче якнайшвидше повернутися не додому, а на передову. Там для нього все по-чесному, просто і зрозуміло. Про себе: Я сам з Херсонської області, село Гола Пристань. До війни…

читати далі
Евгений Редька: не хочу, чтобы моя семья страдала от оккупантов Персони 

Евгений Редька: не хочу, чтобы моя семья страдала от оккупантов

Для большинства украинцев война на Донбассе — ежедневные сухие сводки из штаба, подправленные в интересах государства, зачесанные в ровный пробор стандартных фраз о количестве обстрелов, погибших и раненных. За четыре года чувства притупились. Этот конфликт, безжалостно уносящий жизни, стал частью нашей действительности. Безусловно, темной ее стороной, но уже не такой шокирующей. Не смотря на отчаянные попытки ее не замечать, война на востоке Украины продолжается. «Студія і» публикует серию бесед с раненными бойцами АТО, которые проходят лечение в Одесском военном госпитале. Нам всем это нужно, ведь о Первой мировой мы  узнали…

читати далі